Закарпатські страуси ваблять туристів із усієї Європи

В умовах закарпатської природи, далекої від умов тропіків, виявляється, можна вирощувати не тільки екзотичних курей, але й африканських страусів. Так, зокрема, вважає фермер із Хуста, птахівник із більш ніж десятилітнім стажем, Василь Перец. Зі слів мешканця міста над Тисою, пернаті добре почуваються на свіжому повітрі, влітку енергійно бігають своєю маленькою саваною, а взимку білий сніг замінює їм пісок.

Універсальні пернаті

Про пташине господарство пана Василя знають далеко за межами України. До його, розташованого на околиці Хуста, обійстя з’їжджаються туристи як із різних куточків нашої держави, так і з Чехії, Словаччини, Угорщини, Польщі, Канади, Франції, Швейцарії, Данії, США… Підопічні закарпатського фермера стали улюбленцями не тільки дітей, але й багатьох народних умільців, які замовляють у фермера пір’я, шкаралупу яєць, шкіру та навіть кістки, які використовують для виготовлення сувенірної продукції.

Читайте також:

Строката «колекція» віандотів закарпатського птахівника (ФОТО)

-Особливо великий наплив гостей навесні, перед Пасхою. Нині дуже модно мати писанку зі страусиного яйця. Торік мені поталанило поїхати на фольклорний фестиваль декоративно-прикладного мистецтва до Львова. Там від мене майстриня купила кілька шкаралуп по 100 гривень. Протягом кількох годин, прямо на очах велелюдного натовпу, художниця перетворила ці яєчні «шкірки» у витончені мистецькі шедеври і буквально за кілька хвилин продала їх по 1000 гривень, – розповідає власник птахів.

До речі, зі слів Василя Переца, крім того, що його велетенські кури зовсім невибагливі до їжі,страусів можна вважати взагалі безвідходними у господарстві.

-Із пір’їнок гігантських крилатих митці роблять цікаві панно, настільні композиції, фетровики оздоблюють ними капелюхи, а дизайнери причепурюють одежу. Зазначу, що пір’я із одного птаха можна отримати більше, ніж два кілограми! До того ж, пластична шкіра, прирівняна до крокодилячої, підходить для елементів декору, біжутерії, а з кісток можна виготовити підсвічники, статуетки, як із каменю та дерева. Дзьоб і нігті безцінні у виробництві прикрас, а жир – у косметології. З пташиних вій виходять дорогі пензлі для розпису маслом, – ділиться знаннями фермер.

Делікатес на городі

Перших страусів хустянин завіз до України ще в 2002 році. Тоді до Закарпаття потрапили тільки п’ять пернатих і через низку паперових проблем із розмитнення «курей», які на той час не були офіційно дозволеними для розведення у нашій державі, тривалий час довелося добиватись правди у різних Міністерствах.

-Наразі маю 56 дорослих пернатих та 22 малюків і можу сказати що практично всі страусині ферми, які є в області, виникли завдячуючи моїм настановам, моєму досвіду та за моїми «рецептами». Дехто купував від мене пташенят, дехто просто консультувався. Колись я навіть отримав державну нагороду «Перший в Україні племінний птахорепродуктор», – усміхається пан Василь.

Читайте також:

Вибір породи курей. Віандот: природні умови

Фермер переконаний, що його улюбленці – дуже вигідні в утриманні, адже м’ясо пернатих вважається одним із найбільших делікатесів у світі.

-На смак воно трохи нагадує яловичину, але зовсім не містить холестерину. Коштує кілограм дієтичної продукції 20 доларів (для порівняння, у країнах Європи – 25—35 євро). Проте, на жаль, у нинішніх кризових умовах продавати його не вигідно, бо нашим гурманам такі ласощі зараз не по кишені… Інша річ – яйця, вартість яких – 150 гривень. У ресторанах із них роблять смачні млинці та омлети.

До слова, несуться страуси хоч і не так часто, як домашня птиця, але одне яйце, яке важить від 1,4 до 2 кг (при цьому білка в ньому більше 1 кг, а жовтка – 350 г), замінює 36 курячих. У діаметрі ж воно може сягати 15-20 см. За рік же страусиха приносить близько 60-68 яєць.

Крім пернатих закарпатець розводить і поні. Мірчі і Гелі вже другий рік розважають гостей «пташиного двору» і є улюбленцями онуків пана Василя. Полюбляє хустянин і службових собак, а в найближчому майбутньому планує відкрити крокодилячий «притулок». Для нових мешканців «міні-зоопарку» Василь Перец навіть підготував термальне озеро, яке не замерзає взимку. Годувати рептилій фермер планує африканським сомом і вважає, що за два-три роки крокодиляче господарство повинне повністю окупитись.

Марина Алдон

спеціально для сайту Віандот

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *