Спочатку кури були декоративними? Так, зокрема, вважають вчені

Ізраїльські археологи запевняють, що наші предки почали розводити курей для отримання м’ясної та яєчної  продукції не у Південно-Східній Азії, а вже після того, коли птахи потрапили на територію Леванту і Близького Сходу. Про це вони повідомляють у журналі «Proceedings of the National Academy of Sciences».

Оскільки кури є одним із найбільш поширених видів домашньої птиці, то вважається, що вони походять від диких курей, які жили у Південно-Східній Азії та Китаї і їх було одомашнено ще  6-8 тисяч років до нашої ери.

Зокрема, Лі Пері-гал (Lee Perry-gal) з університету Хайфи (Ізраїль) і її колеги упевнені, що процес одомашнення добре відомих нам сьогодні пернатих проходив у два етапи. До такого висновку дослідниця дійшла, вивчивши вміст вигрібних ям на ринку древнього міста Мареша, що за часів античності і більш ранніх історичних епох слугувало популярним і добре розвиненим центром торгівлі.

Тому група дослідників більше всього зацікавилася двома речами – коли саме кури і півні вперше з’явилися на ринках міст Леванту і Близького Сходу, а також для чого власне їх розводили місцеві жителі. Річ у тому, що у істориків із цього приводу є свої пояснення. Частина з них упевнена, що головною метою утримання пернатих у древніх були бої півнів (дуже популярне заняття в ті часи) і тільки потім кури стали джерелом м’яса і яєць. Інші ж вважають, що свійська птиця завжди розглядалася людиною, як цінний харчовий продукт.

Саме ці гіпотези ізраїльські учені і вирішили перевірити, покладаючись на те, які власне останки птиць переважно зустрічаються у древніх поселеннях.

На їхню думку, якщо достовірна “бійцівська” теорія, тоді кістки дорослих свійських птиць повинні зустрічатися порівняно рідко і серед них при цьому повинні домінувати останки півнів. Якщо ж предків більше цікавили гастрономічні властивості пернатих, у такому разі серед останків мають бути кістки і тієї, й іншої статі, причому приблизно в однакових пропорціях.

Отже залишки курей Мареша показали, що людство почало сприймати домашню птицю, як джерело м’яса та яєць тільки в часи пізнього еллінізму, тобто у ІІ-IV сторіччі до нашої ери.

Підтвердженням цього фактору може бути те, що приблизно третя частина кісток домашніх тварин, знайдених у цьому місті, є залишками курей та півнів, майже всі з яких мали розміри дорослих птахів. У більш ранніх покладах кісток курей майже не було виявлено.

Тож можна з упевненістю сказати, що Левант і Близький Схід були своєрідними “інкубаторами” Європи, адже до Римської імперії кури потрапили аж через кілька сторіч.

Але виникає питання, чому саме це сталося на території сучасного Ізраїлю? На думку Гал і її колег, причиною могло послужити те, що в ті часи жителі міста і регіону саме почали відмовлятися від вирощування свиней. Виходить, що свинину вони компенсували вдалою альтернативою – м’ясом декоративних птиць, яких привозили зі Сходу. До речі, непримхливість і здатність курей виробляти “поновлюване” джерело білка – яйця – допомогли свійській птиці заслужити всесвітню популярність.

Віандот

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *